Оксана Лятуринська

Оксана Лятуринська

1,006 карма
Оксана Лятуринська. 2 февраля 1902 — 13 июня 1970. Украинская художница, скульптор, писательница, поэтесса и общественный деятель. Автор стихов: На труну Ольжичеві, Щастя згублені ключі, На озера на глибокі, Не знаю, як це почалось, Волинські буколіки, Важкі киреї, золоті.
Поиск

от·
* *
І знову цілу ніч верзлося:біжу зацькований, мов звір,і слід кривавиться на росах,і піт рудий туманить зір
І знову бачу світ багряно
За мною полум’я і дим,гаряча заграва над станом,безправ’я над добром моїм
Читать дальше

от·
* *
Устами славленастріла стужавлена
Хвалена, хвалена,в отруті калена
Стріла окрилена,стріла доцілена
Читать дальше

от·
* *
На озера на глибокізалюбки виходить лебідь,а орел ширяє в небі,а орлу подружить сокіл
Із країн південно-синіх,із країн лише далекихщовесни летять лелеки,носять вісті провесінні
* * *
Читать дальше

от·
* *
Ти ще не вмер, ти ще не вмер
Через розбурханий Дністерз Дніпра ти видибаєш,
Боже
Читать дальше

от·
У луках гра сумна сопілок
Хіба пашня зросла безсило
Чи між пшеничних, житніх пільвродились колоси сліпі
Чи корінь вітер-сонце сушить
Читать дальше

от·
Зуб, ратище, копито, пазур
Тут муж ішов на силу вражу
Сурмив тут мамут
Тут ведмідьпечерний вів кошлатий слід
Читать дальше

от·
Щастя згублені ключі
Якби їх знайти хутчій
Пошукати в лісі, в полі,запитать, зустрівшись,
Ти горою,
Читать дальше

от·
* *
Важкі киреї, золотідалматики та оловіри,і княжі корзна, і щити,ножі, списи, мечі, сокири
Ковтки, підвіски
Барми й гривни
Читать дальше

от·
* *
За око — враже око,оселя — за оселю
Благословляйте келих,де хміль нуртує соком
За око — враже око
Читать дальше

от·
* *
Один лишився сам на сам
Нема ні кревного, ні друга
І любкою — помститись туга,і туга — подругою дням
Читать дальше

от·
Був стрункий, неначе ясень,гарний, мов царенко
Де наш красень, де наш красень
Вмер, вмер молоденький
Ой не вмер він, ой не вмер вінсмертію своєю,не зеленим вкритий дерномдбайливо ріднею
Читать дальше

от·
* *
Створив ти землю, оболокий людину дотиком і дихом,чинив добро і діяв лихо,ти повнив дні й вершив ти роки
Являвся пращуру, вогненнозлітав до хатнього порога
На землю ти зсилав Дажбогаі вергав їй сліпу Морену
Читать дальше

от·
* *
Ліси ловитв
Опійні ночі
Звір затремтить, птах затріпоче
Читать дальше

от·
Не знаю, як це почалось
Прийшов, намовив мені хтось
Чи серце схаменулось: —
Мало
Читать дальше