
Оксана Лятуринська
І знову цілу ніч верзлося
* *
І знову цілу ніч верзлося:біжу зацькований, мов звір,і слід кривавиться на росах,і піт рудий туманить зір
І знову бачу світ багряно
За мною полум’я і дим,гаряча заграва над станом,безправ’я над добром моїм
Зуб ратище копито пазур
Зуб, ратище, копито, пазур
Тут муж ішов на силу вражу
Сурмив тут мамут
Тут ведмідьпечерний вів кошлатий слід
Один лишився сам на сам
* *
Один лишився сам на сам
Нема ні кревного, ні друга
І любкою — помститись туга,і туга — подругою дням
На труну Ольжичеві
Був стрункий, неначе ясень,гарний, мов царенко
Де наш красень, де наш красень
Вмер, вмер молоденький
Ой не вмер він, ой не вмер вінсмертію своєю,не зеленим вкритий дерномдбайливо ріднею
За око — враже око
* *
За око — враже око,оселя — за оселю
Благословляйте келих,де хміль нуртує соком
За око — враже око
Волинські буколіки
У луках гра сумна сопілок
Хіба пашня зросла безсило
Чи між пшеничних, житніх пільвродились колоси сліпі
Чи корінь вітер-сонце сушить
На озера на глибокі
* *
На озера на глибокізалюбки виходить лебідь,а орел ширяє в небі,а орлу подружить сокіл
Із країн південно-синіх,із країн лише далекихщовесни летять лелеки,носять вісті провесінні
* * *
Створив ти землю оболоки
* *
Створив ти землю, оболокий людину дотиком і дихом,чинив добро і діяв лихо,ти повнив дні й вершив ти роки
Являвся пращуру, вогненнозлітав до хатнього порога
На землю ти зсилав Дажбогаі вергав їй сліпу Морену
Щастя згублені ключі
Щастя згублені ключі
Якби їх знайти хутчій
Пошукати в лісі, в полі,запитать, зустрівшись,
Ти горою,
Устами славлена
* *
Устами славленастріла стужавлена
Хвалена, хвалена,в отруті калена
Стріла окрилена,стріла доцілена
Ти ще не вмер ти ще не вмер!
* *
Ти ще не вмер, ти ще не вмер
Через розбурханий Дністерз Дніпра ти видибаєш,
Боже
Важкі киреї золоті
* *
Важкі киреї, золотідалматики та оловіри,і княжі корзна, і щити,ножі, списи, мечі, сокири
Ковтки, підвіски
Барми й гривни