Оксана Лятуринська

* *
І знову цілу ніч верзлося:біжу зацькований, мов звір,і слід кривавиться на росах,і піт рудий туманить зір
І знову бачу світ багряно
За мною полум’я і дим,гаряча заграва над станом,безправ’я над добром моїм

Зуб, ратище, копито, пазур
Тут муж ішов на силу вражу
Сурмив тут мамут
Тут ведмідьпечерний вів кошлатий слід

Не знаю, як це почалось
Прийшов, намовив мені хтось
Чи серце схаменулось: —
Мало

* *
Створив ти землю, оболокий людину дотиком і дихом,чинив добро і діяв лихо,ти повнив дні й вершив ти роки
Являвся пращуру, вогненнозлітав до хатнього порога
На землю ти зсилав Дажбогаі вергав їй сліпу Морену

Був стрункий, неначе ясень,гарний, мов царенко
Де наш красень, де наш красень
Вмер, вмер молоденький
Ой не вмер він, ой не вмер вінсмертію своєю,не зеленим вкритий дерномдбайливо ріднею

* *
За око — враже око,оселя — за оселю
Благословляйте келих,де хміль нуртує соком
За око — враже око

* *
Один лишився сам на сам
Нема ні кревного, ні друга
І любкою — помститись туга,і туга — подругою дням

* *
Важкі киреї, золотідалматики та оловіри,і княжі корзна, і щити,ножі, списи, мечі, сокири
Ковтки, підвіски
Барми й гривни

* *
Ліси ловитв
Опійні ночі
Звір затремтить, птах затріпоче

* *
Ти ще не вмер, ти ще не вмер
Через розбурханий Дністерз Дніпра ти видибаєш,
Боже

У луках гра сумна сопілок
Хіба пашня зросла безсило
Чи між пшеничних, житніх пільвродились колоси сліпі
Чи корінь вітер-сонце сушить

* *
На озера на глибокізалюбки виходить лебідь,а орел ширяє в небі,а орлу подружить сокіл
Із країн південно-синіх,із країн лише далекихщовесни летять лелеки,носять вісті провесінні
* * *