Братам поза межі

Флейтою плаче серце до вас,

Сопілкою схлипує:

Покинуті.

Пасерби долі.

Любі.

Рідні.

Безвольні.

Зараз не вперше, а в сотий

Я одкриваю для

Десятилітні болі

На рідній

А з ними разом –

Страждання мої – болі

В хащах і пущах землі.

До вас, безпорадні, до

З віковічних

Кличе ввесь

Вільний поет:

Люди!

Брати, з тавром на чолі,

Робітники – раби землі,

Повстати час,

Порвіть же

Ганебні пута.

Ловлю вас запит очима:

Що за причина?

Звідкіль цей біль,

Цей журний

У світі?

Друзі!

Брати!

Звідкіля

Відповідаю – не я.

З ваших хат, з ваших піль,

З фабрик, і з шахт, і з

То плаче ваша земля,

То вашого рабства мотив.

Хай крапле крапля по

Плач мій на

Вулиць і площ,

Наче осінній дощ,

У ваші серця.

Ваші серця – з кров’ю мерця.

Порозривалися нерви,

Що сполучали нас.

І я… І ви – наче засохли,

Наче померли враз.

Погасли сили,

Порожні жили,

Засох мозок

Ви мій шлях загубили,

Я – ваш крок.

Криком сопілки кличу до вас:

До спілки час!

До спілки!

Ми ж потратили

Але станемо в спільну лаву,

Станем щільно й

Чужої держваи ржаве ярмо,

Що довго на шиї

І створимо вільу спілку,

Таку, як тут – без панських пут і тенет,

Ви – незаможний люд,

І я – вас тривожний поет.1922.

З

И

Ш

Ь”,

Й

Р