Антонич Богдан-Ігор

На синьому безмежжі океану,де не догляне навіть людське око,високо, аж до хмар, в імлах глибокосамітний острів серед хвиль пеану
На острові, так каже казка,теменні скарби десь лежать закляті
Горять моряцькі очи у завзятті,жага бушує в ду...

Страдальна
В темну, чорну нічвіяли вітри
Срібних зір не ліч;мерехтять лиш три
Три самітні зорі,наче сльози три,наче перли в морі,віяли вітри

Відчини, мій Фрідріху, вікно,хай погляну на широкий світ
Бачу чорне незбагненне дно,а над ним золототканну сіть
Привиди кружляють наді мною,постаті, що їх колись творив
Прилітають з правдою сумною,що останній буде цей мій зрив

Чи то струни, чи не струни,чи то, може, вістря шпаг
Вік минув зеленорунний,що садами ніжно пах
Навіть скрипки срібні жилине заплачуть серед туч,хоч на серце наложилиднів твердих тісний обруч
Так стоятиме навпроти,хоч до цього не при...

В маленькій, біленькій хатині сон мрії колише в колисці дитині
По усточках сонних, мов тіні по сіні, блукається усмішки брижа
Лиш сутінків рожі в кімнаті закляті кладуться на “завтра” й на “нині”
Навколо колиски чортів чотирьох посі...

Корови й дині
Білий янголна лопуха зеленій плахті
Хто будить в серці тужну п’янкістьі хто колише темний страх твій
Ще неоправданий, таємний,мов кріт, від дна коріння риєі грає, мов кларнет підземний,в кипінні форм, у барв завії

Шумлять у скринях зеленаві зерна льону,масний і теплий пил вирує у олійнях
Щораз в корявих липах спалахне прокльономдуша зелена, гнівна і незаспокійна
Черві не піддається буйний струм життєвий,з дерев зелені іскри дятлі крешуть
Зорі...