Весна
Тече весна, й бадьорі сажотруси,мов щиглі, на дахах, і мла зелена.
Дівчина, що кохає полісмена,співа на площі, де їй серце вкрав,а капельмайстер кучерявих авттримає в білих рукавичках кусеньсонця.
Тече весна, й балончики зелені,немов букети перших мрій хлоп’ячих,колишуться й виплигують із жменіхлопчини,що за ними тихо плаче.
Бояться діти чорних сажотрусів,за гудзики тримаються завзято,і день зелені тіні в серце трусить,і клоняться йому кущі півонійв червоних латах.
Не іскри пелехаті і не квітиз рожевих пін, розхлюпаних ногою,метелики, мов пил, спливають роємв калюжі сонця, де купають крила,аж сажа золота усіх прикрила.
Від них, як від веселки іскор, світитьзелений кіш весни.
За десять сотиків рябий балончик,мов юна мрія, смілий і яскравий,втекти забаг із щиглями на сонце,крилату мудрість вітру барвно славить.
Дівчина з оберемком мокрих рожспіває, мов зозуля, тужно й палко,й над каруселями летючих площ,мов синє срібло, полісменська палка.
Антонич Богдан-Ігор
Other author posts
Автопортрет
Я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені” Я — закоханий в житті Привітання життя” З першої книжки
Зелена елегія
Стільки минуло вже днів, полотном забуття їх накрито Нині вже інший є світ, може, зісталось клейно Іноді вийму старий, запорошений з віршами зшиток,замкнений в шафі від літ Так, це було вже давно
Три строфи з записника
Мов птах, співає телефонна трубка,мов чорний птах в ліщині срібній дроту Коли покине друг і зрадить любка,що вибереш: зненавість чи скорботу О квітко звуків в чорнім шовку сяєв Музика б’є в обличчя, мов зле птаство
Елегія про перстень молодості
Розсунулись, мов карти стіни,угору стеля поплила,і вікна згасли в синій тіні,найближчі речі вкрила мла Так ява стала сном Уже не стеля, лиш глибінь,уже не стіни — далечіньі, наче іскри в тиші сплячій,далекі, недосяжні в мряці,дзвінкі, мі...