Заходить день за днину,мов сонце за параван далеких гір.
Вже від ждання нас болить зір,вже сивини на головах є труш.. . . . . . . шалом наших душми молимося за нову людину.
1 мин
СлушатьМолитва
0
0
103
Подарок
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава …
Другие работы автора
Весна
Росте Антонич і росте трава,і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки,почуєш найтайніші з всіх слова Дощем квітневим, весно, не тривож Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,хто сипле листя — кусні скла на тебе…
Три строфи з записника
Мов птах, співає телефонна трубка,мов чорний птах в ліщині срібній дроту Коли покине друг і зрадить любка,що вибереш: зненавість чи скорботу О квітко звуків в чорнім шовку сяєв Музика б’є в обличчя, мов зле птаство…
Бики й буки
Потік рослин клекоче над землею Лісу лавимов мрячні мури Б’ють джерела зелені над пнямиі меду жовте полум’я в бочках колод дірявихрудий вогонь кори, суниць густі рябіють плями Знов котить вітер ночі колесо з узгір’їв лисихза берег з...…
Червона китайка
Горять, як ватра, забобонивіків минулих — снів іскристих В китайці заходу червоніймоєї молодості місто Лопочуть зорі на тополях,і люди хрестяться з тривоги,коли ножами місяць колютьхасиди в чорних синагогах Моє містечко таємничев хл...…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
