Дно пейзажу

Корови й дині.

Білий янголна лопуха зеленій плахті.

Хто будить в серці тужну п’янкістьі хто колише темний страх твій?

Ще неоправданий, таємний,мов кріт, від дна коріння риєі грає, мов кларнет підземний,в кипінні форм, у барв завії.

І як зродився без причини,так без причини щезне знагла.

Природи лоно мрячне й синє,і сонця кіш,і кіш землі,що в ньомукорови, квіття, дині й янгол.