1 min read
Слушать(AI)Ідеал
На синьому безмежжі океану,де не догляне навіть людське око,високо, аж до хмар, в імлах глибокосамітний острів серед хвиль пеану.
На острові, так каже казка,теменні скарби десь лежать закляті.
Горять моряцькі очи у завзятті,жага бушує в душах буйно й баско.
І вітер дме, і буря тне у парус,а човен щоглами дере мли пару,солоною водою перемок.
Нараз вдаряють у підводні скелі,щасливі, бо в незнання гинуть хмелі:на острові пустелі лиш – пісок.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Весільна ніч
Палає ніч пташиним співом Хто ж, люба, ложе нам постелить Дивись, як сяє мерехтливоу вікна місяць — чару келих Хрещатим мохом і коханнямнас оплете нестямне щастя
Похмурий гімн
Похилі чола,похмурі очі,розпука гола,мов свердлом, точить Тривожний голосшепоче стиха,та зір навколошукає лиха Тривожні очі:німим що буде І серед ночіблукають люди
Хліб насущний
У дно, у суть, у корінь речі, в лоно,у надро слова і у надро сонця В екстазнім шалі, в час, коли найтонша,роздерти вглиб свідомості запону,аж зсунеться із нас, мов зайва шкура Лілеї сну пом’явши, плахта курявзвилась у трубку з золотої бл...
Срібні сани
Не мусили писати віршів,спокійний мати день, спокійну ніч Віднині смак вина мені погіршав,світ помутнів довкола віч Не знаєте страждань поета,для нього дні — мов шпаги, ночі — гірші,кожна хвиля має гостроту стилета,переслідують і гонять ...
