1 min read
Слушать(AI)Спротив
Чи то струни, чи не струни,чи то, може, вістря шпаг?
Вік минув зеленорунний,що садами ніжно пах.
Навіть скрипки срібні жилине заплачуть серед туч,хоч на серце наложилиднів твердих тісний обруч.
Так стоятиме навпроти,хоч до цього не привик,наче скам’янілий спротив,цей моєї пісні крик.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Арктика
Комети, що цвітуть хвостами, наче пави,червоні шиби моря в олив’яних рамах,де скелі льодові під снігом кучерявимрозсунулись поволі, мов таємна брама На бурунів хребтах качаються тюлені,звірята сходять з зодіака, й червонієу сяйві магнетичних ...
Бики й буки
Потік рослин клекоче над землею Лісу лавимов мрячні мури Б’ють джерела зелені над пнямиі меду жовте полум’я в бочках колод дірявихрудий вогонь кори, суниць густі рябіють плями Знов котить вітер ночі колесо з узгір’їв лисихза берег з...
Два серця
У вечір, в обрії, у співпідем, обнявшись, перед себе Мов черепицю із дахів,зриває вітер зорі з неба І, відділившись від юрби,загорнемося в хутро ночі Хай два серця — два голубиспівзвучно й тужно затріпочуть
Гімн життя
Іди в ночі, мій друже, іди вночі на груньі серце, що в утомі, ти приложи до хвої,по місяця чолі рукою пересунь,а може, тиша тугу поволі в тобі вкоїть Усі твої маріння, усі думки замовкнуть,вже бур’яном для тебе не є рудий храбуст,уже глядиш і...