1 min read
Слушать(AI)Троянди
Пора троянд спізнилась, сестро,так довго ждали, аж приходить.
На милі сонця, світла верствирозміряно і землі й води.
Хоча це світло надто кволе,хоч надто рано й сніг упертий,ощадне сонце й зелень гола,все ж день рясний на чар нестертий.
В крові з троянд умивши руки,під горлиць воркування першеідем, далека, поміж буки,зоря з зорею й серце з серцем.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Про строфу
Чотири різнобіжники на мапі серця,чотирикутник радості та болю,чотири припрямки до боку, що не зветься,що входить клином — між чуття та волю Дарма, дарма, що гостре вістря душу ятрить,серп і серпанок нам на ніч коротку Хоч знаю, що лушпи...
Сірий гімн
Стовпи із попелу угору Міста в дротах — під вітром ліри Це тут, де мурів скупість взором,без сяйва навіть сонце сіре Тут люди, мури і бацилітим самим піддані законамі тулуби печей похилі,де розцвітають іскор грона
Молодий поет
Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря,мов не ліси хвилюють, а моря,та в серце туга стукає, мов пугач Тоді виходжу в чорну ніч на ганок,деру очима тінь, гляджу зорі Крізь вихор чалий кінь зарже над раном,роздзв...
Корчмарські чари
Кіптява свічка й ніж щербатий,червінна королева з карт Змішалась ява з сном крилатимі все недійсне — ніч і чар Тремтять уста на чарки вінцях,і горло здавлює відчай Корчмарю, сто даю червінців,лиш місяця мені продай