
Андієвська Емма
Бічний отвір
З базарів Страшного
Або Базар на Страшному
Через плече завинувшися в
В два вуха сповивальних, в совість-грушу:
Навколо троянди сонет
Як тяжко з-під усіх
Троянду крізь століття, що
На тих відтинках, де тепер
І морок, що без нутрощів живе
Базару проповідник
Він роздмухує дзвін, як рукав,
На тілі у нього замість руки
І кілька гаків, щоб тримати маркізи над прилавками
І баби з тілами повними риб,
Арістодімос Ліхнос
Творення міту про коханця Діоніса і
Я зійшов у цю долину разом із світанком,
Але тепер мені перегородили дорогу яблука,
І ноги мої ранить трава, що обернулася в скелі,
Світанок з пищавкою на хвості
В повітрі нору — з кришок сну — борсук,
І потекли провалля і
По висхідній — у куб чотириокий
Природа — на малих — свій чересок,
Болунго і його смерть
Ти старий і немічний”,
Сказав хамелеон
Віддай мені свою рогату худобу,
Нехай я посію місяць”
Нічний краєвид у місті сонет
Найнезбагненніше – зі звичним – поряд
Не сонце – з вежі – півень – щогодини,
А смокви фіялкового страждання,
Які на площі – ген – на клуби пари
Вігілії XXXIX
Із книги
Ніч не рухнеться й, наче в прірву, їде,
Без коліщат – у виміри обтічні
Вже безпредметним стало й нелетюче,
Фрагмент базару
Горобина на голубах,
Бички – джерела на лобу,
Перевівають глибину
Клинками риба
Ритуал
Вода сама — і лябіринт, й арбітр,
Який — світи — з долонь, як помідори
Свідомість — раптом — велетенські
Від чисел, — відлік звільнення з лабет
Натюрморт як трамплін у намір сонет
Тарілка
Семиколірна підлива
Поруч виделки – куля і
Люмінесцентна – з дисків вся – колода,
Без шкіри — на вітрі
Пустеля —
З ацитиленовим кар`єром смерти
Щораз розпеченіші
Нескінченної повивальні