Андієвська Емма

Із книги
Ні  світла,  ані  кроків  на  майдані
Ніч  –  наглухо  –  у  володіння  власні
Лише  душа,  як  верховіття  в  лісі,

Із книги
Ніч  не  рухнеться  й,  наче  в  прірву,  їде,
Без  коліщат  –  у  виміри  обтічні
Вже  безпредметним  стало  й  нелетюче,

Ти  старий  і  немічний”,
Сказав  хамелеон
Віддай  мені  свою  рогату  худобу,
Нехай  я  посію  місяць”

Із книги
На  лезо  –  слух,  аж  сизо;  погляд
Передчуття,  де  –  ледь  земля  прочахла
Всі  маяки  –  ганчір’ям  –  у  панчоху

Із книги
Крило  метелика  –  айва,  з  якої  –  плед,
Що  тягнеться  з  народжень  до  народжень
У  срібло  вхід:  шляхів  стрімка  мережа,

Пустеля  —
З  ацитиленовим  кар`єром  смерти
Щораз  розпеченіші
Нескінченної  повивальні

Із книги
Вхід
Брама  смерти
Світловий  пілон

з
Базарів Страшного
Від  свята  відсвіти
Ти  справді  ти,  ти  справді

З базарів Страшного
Або Базар на Страшному
Через плече завинувшися в
В два вуха сповивальних, в совість-грушу:

Творення міту про коханця Діоніса і
Я  зійшов  у  цю  долину  разом  із  світанком,
Але  тепер  мені  перегородили  дорогу  яблука,
І  ноги  мої  ранить  трава,  що  обернулася  в  скелі,

Він  роздмухує  дзвін,  як  рукав,
На  тілі  у  нього  замість  руки
І  кілька  гаків,  щоб  тримати  маркізи  над  прилавками
І  баби  з  тілами  повними  риб,

Лягуна
Штиль
І  обрис  корабля,
Який  колись  –  у  присмерку  –  пірати