1 min read
Слушать(AI)Ритуал
Вода сама — і лябіринт, й арбітр,
Який — світи — з долонь, як помідори.
Свідомість — раптом — велетенські
Від чисел, — відлік звільнення з лабет.
Клейноди влади, — тлінний атрибут,
На центри сили, — джгут з ковтків мадери.
Єдина ціль для торсів із байдарок
Летючість, — і ні суму, ні турбот,
Хоч вогник, — пипка, що буття й загибель,
Котру — у пітьмі — нетямущі губи,
Все недовтілене, ливке і невиразне
В кулясту блискавку, — лиш весла грізно.
Ще мить — й навпіл — завісу — заводій,
Із купелі — оновлена вода.
Андієвська Емма
Э́мма Ива́новна Андие́вская (укр. Емма Іванівна Андієвська; род. 19 марта 1931, Донецк) — современная украинская поэтесса, прозаик и художница,
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Базар – поруч і осторонь
з Базарів Страшного Від свята відсвіти Ти справді ти, ти справді
Вігілії XXXVIII
Із книги Крило метелика – айва, з якої – плед, Що тягнеться з народжень до народжень У срібло вхід: шляхів стрімка мережа,
Скарга Власника
Я казав, що не Переганяти худобу бродом, Тоді, коли місяць у повні, Але моя стара мати запевнила,
Натюрморт в світоглядовому ростині сонет
Сікач, селера, миска дерев’яна, В якій зеленоока, в смужку риба Зіжмакане повітря, дошка груба, Стіл – кінські ніздрі й зернята кавунні