Світанок з пищавкою на хвості

В повітрі нору — з кришок сну — борсук,

І потекли провалля і

По висхідній — у куб чотириокий.

Природа — на малих — свій чересок,

І — щойно, де левади і роса,

Прокинулися океанські ріки.

Світ, в пелюшках ще, — кругову поруку,

Що — доти — ніч, яка — вузли, —

І вивільнив комаху і

З краплин буття, де тяглість — ні до чого,

Нехай росте стокротка і хондрила.

Навіть зі світла шкірку обідрали,

Й, думки — набік — про збитки і хосен,

День, що — на днину, по дахах гаса.2002