Світанок з пищавкою на хвості

В  повітрі  нору  —  з  кришок  сну  —  борсук,

І  потекли  провалля  і

По  висхідній  —  у  куб  чотириокий.

Природа  —  на  малих  —  свій  чересок,

І  —  щойно,  де  левади  і  роса,

Прокинулися  океанські  ріки.

Світ,  в  пелюшках  ще,  —  кругову  поруку,

Що  —  доти  —  ніч,  яка  —  вузли,  —

І  вивільнив  комаху  і

З  краплин  буття,  де  тяглість  —  ні  до  чого,

Нехай  росте  стокротка  і  хондрила.

Навіть  зі  світла  шкірку  обідрали,

Й,  думки  —  набік  —  про  збитки  і  хосен,

День,  що  —  на  днину,  по  дахах  гаса.2002