І знову цілу ніч верзлося
* *
І знову цілу ніч верзлося:біжу зацькований, мов звір,і слід кривавиться на росах,і піт рудий туманить зір
І знову бачу світ багряно
За мною полум’я і дим,гаряча заграва над станом,безправ’я над добром моїм
* *
І знову цілу ніч верзлося:біжу зацькований, мов звір,і слід кривавиться на росах,і піт рудий туманить зір
І знову бачу світ багряно
За мною полум’я і дим,гаряча заграва над станом,безправ’я над добром моїм
О четвертій сторожі нічній,коли тоншає мідь і стають полохкішими губи,у фортечнім
Ти посвітич запалюєш, люба,і тонку павутину спускаєш униз по стіні,щоб здійснить в таїні це єднання, йменоване шлюбом
Ой, ну що ті віки та замки заржавілі ...
Красива ніч, велика ніч,
Як марево сторіч
Достиглий місяць з
Освітлює хребти
Ми в курені прокинулись вночі
Далекий вогник блимав на оборі
Кричали десь над Ніжином сичі,
І небо в сад обтрушувало зорі
Болиш
Боли ж
Боли,
Бо лине
Розкрита книжка, лампа, блудні нетлі,ляга на серце ржа думок
На стінах тіні в’яжуть круглі петлів чудний і нерозплутаний клубок
Мов чорний кіт, сів череватий чайник,годинник, наче джміль, гуде
Яка ж солодка ця принада тайнита слово,...
Я ніч не спав,— заснуть не мав я сили,
І бачив я, як зорі
В досвітній час і мерхли, і біліли,
І потім всі погасли в далині
Ніч сідає на рогах вулицьі тулить сірі кудли в цемент стіна часу гінплутаючись в сітях дротівпо цинках бляхз даху на дахз цвяху на цвяхкотитьсяі коле свої груди о колючки громозводівкотиться і колечас-перекотиполемісяць розп’ятий на антенах і руди...
Осіння ніч… Коротка, як і влітку…— Ніщо не вдієш, дівчино, прощай
— Я буду ждать
Повернешся ти швидко
— Я буду вірною
Темна ніч, вітрець
Зашумів в моїм вікні;
Дощик капає дрібнесенький,
В серце падає мені
Яка вона ніч українська?
Побачити можна в селі,
А зорі на небі так сяють,
Немовби все це у вісні.
Пісні там співають дівчата,
Зостаньсь на цілу ніч
І я зоставсь до
Над раном сонця ждав,
І відхиляв