1 min read
Слушать(AI)Ніч в місті
Ніч сідає на рогах вулицьі тулить сірі кудли в цемент стіна часу гінплутаючись в сітях дротівпо цинках бляхз даху на дахз цвяху на цвяхкотитьсяі коле свої груди о колючки громозводівкотиться і колечас-перекотиполемісяць розп’ятий на антенах і рудий лобобмотав шматками мідіа зимні долоні вітрущо пахне глиною підміських пільхолодять парені виски й більмучениці там біль ліхтарнітінь розлягається по мурахафіші жахужуряться жарівки зорі на стелі паражі небаглядять як у ніг їхна хрузлярі в чорних окулярахбезшелесно їде гріх.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Захід
Над лугом хмари кучеряві,як вівці, що пасе їх місяць Ростуть дівчата, наче трави,на втіху хлопцям і гульвісам Воли рогами сонце колють,аж з нього кров тече багряна Зачервонились трави в полю —це захід куриться, мов рана
Диво
Над ранком Зорі з вовни мряки,мов злоті гудзики з плаща,відпоре день і сім’ям макурозсипле солов’ям в кущах В сувоях тиші сплять долини,де мох задуми й мох імли,аж скотиться стозерна диняна лопуховий ранку лист Як диню сонця зсуне в...
До музи
1Навіщо ти прийшла до меней застукала в вікно Навіщо серце б’є шалене,а думка з ним водно Навіщо ти прийшла до мене,веселкою заблиснула в вікні Навіщо серце ти шаленев ці безпросвітні будиш дні
Назустріч
Росте хлоп’я, мов кущ малини,підкови на шляхах дзвенять Ось ластівки в книжках пташинихзаписують початок дня Запрягши сонце до теліги,назустріч виїду весні Окриленим, хрещатим снігомспівають в квітні юні дні
