Василь Симоненко

Василь Симоненко

1,003 карма
Васи́ль Андре́евич Симоне́нко (укр. Васи́ль Андрі́йович Симоне́нко; 1935—1963) — украинский советский поэт и журналист, один из представителей поколения «шестидесятников». Автор стихов: Герострат, Ще один протест, Лебеді материнства, Леся Українка, Дід умер и др.
Все работыПоиск

Русь

от·
IЗ глибин віків і гордо, й
Встає легендами овіяне ім’я
Минуле — сон, але сліпа
Не отруїла доблесті і слави
Читать дальше

Тиша і грім

от·
Средь этой пошлости таинственной,
Скажи, что делать мне с тобой:
Недостижимой и единственной,
Как вечер дымно-голубой
Читать дальше

З вікна

от·
Синиця в шибку вдарила крильми
Годинник став
Сіріють німо стіни
Над сизим смутком ранньої
Читать дальше

Пророцтво 17-го року

от·
Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил
На цвинтарі розстріляних
Уже немає місця для могил
Читать дальше

“Чорні від страждання мої ночі”

от·
Чорні від страждання мої ночі,
Білі від скорботи мої
Впали у твої свавільні очі,
Жадібні, глибокі і чудні
Читать дальше

Лебеді материнства

от·
Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві
Заглядає в шибку казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима
Читать дальше

Українська мелодія

от·
Довго тужить сумна
Про діла у старій сивині,
І якусь невідому
Навіває та пісня мені
Читать дальше

Ще один протест

от·
До двадцяти бунтуєму завзято,
Шукаєм правди, кленемо
І віримо, що нашому
Належить всяку нечисть спопеляти
Читать дальше

Вона прийшла

от·
Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів
Вона до мене випливла з
Моїх юнацьких несміливих снів
Читать дальше

Леся Українка

от·
Десь вітер грає на віолончелі,
Морозні пальці приклада до скла,
І ти одна в зажуреній
Замріяно схилилась до стола
Читать дальше

Дід умер

от·
От і все
Поховали старезного діда,закопали навіки у землю святу
Він тепер вже не встанеі ранком не підеіз косою під гору круту
І не стане мантачкою тишу будити,задивлятися в небо, як гаснуть зірки
Читать дальше

Чари ночі

от·
Лягла на всьому вечірня втома
Палає місто, мов дивний храм
І розтинають ніч
Квадратні очі віконних рам
Читать дальше

Герострат

от·
Нащо мене засуджено до страти
Нікчемні люди, ваш нікчемний
Не обезглавив слави Герострата
Я єсьм живий, і я творю свій труд
Читать дальше

Баба Онися

от·
У баби Онисі було три сини
У баби Онисі синів нема
На кожній її волосиніморозом тріщить зима
Я горя на світі застав багато
Читать дальше

Жорна

от·
Натуга на руках,від втоми чорних,здувала жили,ніби мотузки
Каміння клацало зубамив жорнах,жувало жовті зерна на друзки
І сіялось не борошно,а
При тьмяному мигтінні каганцяжіночі ніжніматеринські рукитягли за ручкукамінь без кінця
Читать дальше

Берег чекання

от·
Через душі, мов через вокзали,
Гуркотять состави
Може, сподіватися зухвало,
Вірити і ждати — поготів
Читать дальше
Показать больше