Тиша і грім
Средь этой пошлости таинственной,
Скажи, что делать мне с тобой:
Недостижимой и единственной,
Как вечер дымно-голубой
Средь этой пошлости таинственной,
Скажи, что делать мне с тобой:
Недостижимой и единственной,
Как вечер дымно-голубой
Виснажується день,забарвлюється тиша,крізь глицю швидко дише —колише павукав розірваній мережці,і полум’я зникав зотлілій головешці
Взялося холодкомскуйовджене волосся,відлуння обідкомскотилось в безголосся
На ширину очейслух розгортавсь...
В час гарячий
Виглядаю у вiконце:
Ясне небо, ясне море,
Яснi хмарки, ясне сонце
На вікнах мертві візерунки,
І тиша проника у дім.
В думках уявні поцілунки,
Душа наповнена лиш ним.
Лиш ним одним, і моє церце
Колискова
не розмова
Плаче знову
як на морі
Коли читаєш книгу, здається її серце огортає твоє читацьке - Собою.
Розповідаючи іншу історію, зовсім несхожої поміж всіх схожих, та ще й очима чоловічої прози.
Жінка вкладає у свої рядки - Емоції.
Багатогранні.
- Я бачив твої засмучені очі.
Що сталося?
- Я відчувала неспокій у своїй душі.
- А зараз?