Семенко Михайль

Без сонця жити я не
Стерпіть не можу я холодних
Я сонцекров люблю і в крові
І знову сонце в кровофарбах

Вечір охоплює далі
Гори окутує в сині
Тони прозорі сухі і
Плинучий в сутінь спів колисанки

Пройшло 5 веселих трамваїв
Вас нема
Ах, як зимно на розі чекати в маї,
Коли в серці пустка німа

Минулими роками, на бабусині іменини,
Було в цій хаті без ліку гостей
Як колись ждали,як прибирались до сеї днини,
І скільки подавалось печених індиківі гусей

Я на страждання тебе веду
На повільне згорання
Вибухнемо на прощання
Так написано на роду

Багнеться
Кондуктором на товаровому
В похмуру
Темну

Ах, розумієте — нудьга наринула
Що я не такий, як всі
Ночі опошлені доля
У парку з серцем наодинці

Нас затримали смуги
На мармурових східцях
Нас зустрічали акорди
І менует без кінця

Пустіє між
І щовечірньо осінь ходить над
Зорі холонуть
Звідки звідки ти вітре холодний

Липне грязюка до ніг над
Після дощу
Кинув у воду капусти качан,
Кричу

Осінні скрипки в саду оркестру
То кохання моє, моє кохання —
Люди озброєні мрії озброєні мови
А у мене тільки затопленістьтільки

Вона живе і досі невже і я
Я бачив її коси фіалки рву
Десь у рові зеленім і її
Лежить у мене на плечі легка