Витиск

Ах, розумієте — нудьга наринула

Що я не такий, як всі.

Ночі опошлені доля

У парку з серцем наодинці.

Я почував, як мати

У ночі блакитних зим.

Тоді душа моя самотньо капала

Колу про смуток я розповім?

Ах, розумієте — доля

Мене не в красний Рим.

Нудьга, нудьга на серце

Потоком смертельно злим.

Може, в житті я встигну

Лише витиск в вогкій росі.

Ах, розумієте — не вине серце тиснути,

Бо я не такий, як всі…18.

II. 1916.

Владивосток