ОСІНЬ, НЕ СПІШИ, ЗАЖДИ...
Осінь, не спіши,зажди…
Любий мій! Ти пам,ятаєш,ту чарІвну осінь?
Нашу улюблену…таку далеку багряну осінь?
Вона нас з тобою - золотом тоді обсипАла,
Вона нас з тобою - навік тоді об,єднала…
Осінь, не спіши,зажди…
Любий мій! Ти пам,ятаєш,ту чарІвну осінь?
Нашу улюблену…таку далеку багряну осінь?
Вона нас з тобою - золотом тоді обсипАла,
Вона нас з тобою - навік тоді об,єднала…
Средь осин и елей, на морозе,
Под покровом белым из снегов.
Дремлют мирно белые березы,
Скованные лунным серебром.
И над ними, в бесконечном небе,
Пустіє між
І щовечірньо осінь ходить над
Зорі холонуть
Звідки звідки ти вітре холодний
Осінь похмура
Хмари дощі
Осінь у серце
Смуток
Осінь така мила,осіньславна
Осінь матусі їсти несе:борщик у горщику,кашка у жменці,скибка у пазусі,грушки у фартушку
Осінь така мила,осіньславна
Прийде, поставить:мамо, спите
Коли осінь зірваний
Закружля на золотім крилі,
Пам’ять, висвіти якийсь
На моїй знедоленій землі
Така золота, що нема зупину
Така буйна — нема вороття
В останніх коників, що завтра загинуть
Вчуся ставленню до життя
Хто косить під осінь отави,
Осінні трави без роси,
Той не жалкує минулої
Ні полинялої краси