Без сонця жити я не
Стерпіть не можу я холодних
Я сонцекров люблю і в крові
І знову сонце в кровофарбах
А як затулить хмара моє
Ще не холоне моя кров
Вона горить палає й рве
Щоб не коритися ні палу ні
Вона бере мене і линем разом
І сонце зустрічаєм
І кричимо:
Драстуй
Шле тобі привітання бунтливий Семенко!4.
I. 1914.
Київ
