Сонцекров

Без сонця жити я не

Стерпіть не можу я холодних

Я сонцекров люблю і в крові

І знову сонце в кровофарбах

А як затулить хмара моє

Ще не холоне моя кров

Вона горить палає й рве

Щоб не коритися ні палу ні

Вона бере мене і линем разом

І сонце зустрічаєм

І кричимо:

Драстуй

Шле тобі привітання бунтливий Семенко!4.

I. 1914 г.

Київ