Вона живе і досі невже і я
Я бачив її коси фіалки рву.
Десь у рові зеленім і її
Лежить у мене на плечі легка
Сонний туман випростувавсь
А в далині десь місто спитьз відкритими
Навколо все поснуло застигло
І ми самі без човна і не з
Такий неясний сон чом річка а не
Чом ласка не прокльон і хусткою
І досі чую я тремтить її
У мене на плечі легка легка
Кохана.29.
II. 1916.
Владивосток
