Популярные

Люблю отруту, сховану в лілеї,
Люблю порок із поглядом ясним,
І безсоромність ніжності твоєї,
І терпких милощів незнаний дим
Люблю порок із поглядом ясним,
І безсоромність ніжності твоєї,
І терпких милощів незнаний дим

Богиня, смертного зустрівши юнака,
Жагу запліднення не в силі потаїти,
На його кинула полуменисті
І щезла в запусті, принадна і легка
Жагу запліднення не в силі потаїти,
На його кинула полуменисті
І щезла в запусті, принадна і легка

Заснув Ендіміон на місячній поляні,
Де смольний дух трави і сосен престарих
До милих уст його, рожевих і пухких,
Богиня хилиться в нестримному бажанні
Де смольний дух трави і сосен престарих
До милих уст його, рожевих і пухких,
Богиня хилиться в нестримному бажанні

У темній гущині її я наздогнав
Вона, вже лежачи серед пахучих трав,
Руками пружними од мене одбивалась
Нарешті стишилась — і дивне диво сталось:
Вона, вже лежачи серед пахучих трав,
Руками пружними од мене одбивалась
Нарешті стишилась — і дивне диво сталось:

В маслиновім гаю, поважною ходою,
Хвилясті одяги нап’явши ябияк,
Снують філософи, лише один
На місці, думкою охоплений новою
Хвилясті одяги нап’явши ябияк,
Снують філософи, лише один
На місці, думкою охоплений новою

Змію, людину, сонце та
Благословив він у високих горах:
Премудрість, світло, серце, міць крила
Для бур, для щастя, для висот прозорих
Благословив він у високих горах:
Премудрість, світло, серце, міць крила
Для бур, для щастя, для висот прозорих

В глибокому затоні,
Далеко од
Цвітуть лілеї сонні,
І тихо круг лілей
Далеко од
Цвітуть лілеї сонні,
І тихо круг лілей

Немає гірш, як буть собі нудним:
Не гіркість яду — кислощі цитрини,
Не розмахи в оркестрі огнянім,
А квиління фальшиве мандолини
Не гіркість яду — кислощі цитрини,
Не розмахи в оркестрі огнянім,
А квиління фальшиве мандолини

Так сумно, так без краю сумно
Усе скінчилось
Чи й
Дивлюсь недвижно і
Усе скінчилось
Чи й
Дивлюсь недвижно і

Ні, тебе нема, нема на світі,
Ти з’явилася у ніч осінню,
І уста твої, уста
Я зустрів побожно, як святиню
Ти з’явилася у ніч осінню,
І уста твої, уста
Я зустрів побожно, як святиню

Генріх Гейне в перекладі Максима
Я фіміаму не каджу
Золоченій, всередині пустій;
Не простягну руки людині тій,
Я фіміаму не каджу
Золоченій, всередині пустій;
Не простягну руки людині тій,

Весна за прякою, мов скромна Маргарита,
Схилила стан гнучкий і пісеньки співа
Проста мелодія, знайомі всім слова,
По-старосвітському одежа вбого зшита
Схилила стан гнучкий і пісеньки співа
Проста мелодія, знайомі всім слова,
По-старосвітському одежа вбого зшита

Джером К
Прив’язано човен до темного коріння
Замокли сухарі, і цукор одмокрів
І згорбились тіла завзятих мандрівців:
Прив’язано човен до темного коріння
Замокли сухарі, і цукор одмокрів
І згорбились тіла завзятих мандрівців:

Дивлюсь,
Кабице незрівнянний,
На молодечий твій портрет,
І зачарований, і
Кабице незрівнянний,
На молодечий твій портрет,
І зачарований, і

Мотив старої
Під синім полум’ям святого
Ріс Олександер
Він Гомера
Під синім полум’ям святого
Ріс Олександер
Він Гомера

Вольфганг Гете в перекладі Максима
Не в розбраті мистецтво й природа,
Як дехто мислить: путь у них одна
Мене обох їх надить глибина,
Не в розбраті мистецтво й природа,
Як дехто мислить: путь у них одна
Мене обох їх надить глибина,