1 min read
Слушать(AI)Сонет нудьги й бажання
Немає гірш, як буть собі нудним:
Не гіркість яду — кислощі цитрини,
Не розмахи в оркестрі огнянім,
А квиління фальшиве мандолини.
Огонь пройшов, і залишився дим,
Про бурю спогад — жовті складки піни,
Туман їдкий, де був потоп і грім,
Де грала повідь — кумкання жабине.
Хоч би злочинні гордощі чола,
Хоч би Кармен привабливо
І задзвеніли п’яні кастаньєти!
Хоч би чарок, хоч би пороків ряд,
Хоч би у персні золотому яд,
Хоч би удар веселого стилета!1920
Рильський Максим
Стихи Максима Рильського. 1895—1964. Украинский советский поэт, переводчик, публицист, общественный деятель, лингвист, литературовед. Автор стих
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Сільський сонет
З зимових спогадів про Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки
“Слід копитів занесло сивим димом”
Слід копитів занесло сивим димом, Упала гілка — лапа снігова, І вітром, невловимим і незримим, Гойдає омертвелі дерева
Коні
Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони на поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків Хвилина — і табун мов буря понесла
Бодлер
В раю блаженних мук, де на тонких Ростуть, звиваються химерні квіти зла, Подібні до очей жіночих і звіриних, В пекельному раю його душа жила