Ні, тебе нема, нема на світі,
Ти з’явилася у ніч осінню,
І уста твої, уста
Я зустрів побожно, як святиню.
Ти з’явилась тихо, щоб мене збудити,
Блиснуть і розвіятися тінню,
І навіки в серці спогад
Про солодку ніч, ясну і синю.
Пропливають чисті образи жіночі,
В їх я відблиск — відблиск твій —
Ті ж уста, ті ж незглибимі іскри-очі,
А чогось нема.
Чого?
Не знаю.
І колише серце вічний біль та
Ні, тебе нема на світі, білорука!1911-1918
