Ніцше

Змію, людину, сонце та

Благословив він у високих горах:

Премудрість, світло, серце, міць крила

Для бур, для щастя, для висот прозорих.

Безумієм чоло

Йому гадюка; терни мислів

Людина непомітно принесла;

Орел упав на землю, в тлін і порох.

І він до сонця руки підійняв,

Але воно сміялося зрадливо,

І на уста мовчання він поклав.

Чужий любові і далекий гніву,

По сходах таємничих він зійшов,

Де мертвий гнів і нежива любов.1922