Сучасне місто лжеязиче

Сучасне місто

Мій дух відкинуло у

За те, що небо вічно

Його на дальню височінь;

А люд, у злочинах упертий,

Ушанував мої жалі

І я, щоб і голоду не вмерти,

Пеньки корчую на селі;

Аби воли спочити з

Ревли на той бік під бичем:

Бо тут у їх шалена

З очей струмками потече;

А я ж сьогодні, я вже

Жадаю плакати, як віл,

Десь у захованій

І від столиці, і від сіл.

Але не маю сліз і

Оплакувати супокій,

Який не тільки руки й

Спотужнює завжди до дій,

А й душу, мріями живу ще,

Сповняє міццю — гнів нести,

Віддячити селу

І, може, місто заклясти!..