Маланюк Євген

Хати мої, хати, низенькі, бідні й
В тонкім мереживі зазеленілих віт!
Тут ще чорніш кількастолітні
Підкреслює карпатський краєвид.

Знову Біблія літа
Сторінки заколосених піль.
Легкий вітер напружує
Гнати леготом золото хвиль.

Літо тане, як віск.
Догоряє підскарбій-серпень.
Смертна постеля його — золото пізніх плодів.
Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі

На Ольшанськім кладовищі в Празі, в місці, де була могила Юрія Дарагана, поховано якусь жінку.
Хрест валяється на стежці.
З часописів 1936 р.
Смаглявість від того вогню

Тут ті ж невільники злиденні,
Тут та ж сліпа і рабська кров,
А там ім’я посмертне
Вже обертається в