1 min read
Слушать(AI)Серпневі строфи
Літо тане, як віск.
Догоряє підскарбій-серпень.
Смертна постеля його — золото пізніх плодів.
Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі
В вірші блаженно-важкім никне далекий спів.
Літо гусне, як мед.
Бджоли в солодкій
Нижче і нижче гудуть.
Струни снуються в
Усміх майбутньої матері в зорі твоїм, а не пломінь.
І багряніє поволі захід короткого дня.
Маланюк Євген
Маланюк Євген. 20 января 1897, Новоархангельск — 16 февраля 1968, Нью-Йорк. Украинский писатель и поэт, культуролог-энциклопедист, публицист, ли
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Зловісне
Знов захід буряний Недобрий Знов пророкує кров’ю літер, Що ми загинем, яко обри,
Від віку й донині
Від віку й донині Еллада й Юдея Два ворога лютих на древній землі Хрестом і залізом та ядом Руйнують-будують і Рими, й Кремлі
Строфи
1 Ти виростала, квітла й І втілилась — в медвяний Та яблука
Будівлі дні ніхто не вирішив
Будівлі дні ніхто не вирішив, В очах від Вавилону — чорно На каторзі жорстоких Так тяжко душить слово-жорно