Серпневі строфи

Літо тане, як віск.

Догоряє підскарбій-серпень.

Смертна постеля його — золото пізніх плодів.

Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі

В вірші блаженно-важкім никне далекий спів.

Літо гусне, як мед.

Бджоли в солодкій

Нижче і нижче гудуть.

Струни снуються в

Усміх майбутньої матері в зорі твоїм, а не пломінь.

І багряніє поволі захід короткого дня.