1 min read
Слушать(AI)З “Євангелії піль”
Знову Біблія літа
Сторінки заколосених піль.
Легкий вітер напружує
Гнати леготом золото хвиль.
Все забув: мої смутки і скрути,
Мої грішні, бездушні
Тут, на царині,
Книгою
Розгортаються справжні жнива.
Про святий пророкуючий голос,
Про Месію над морем пшениць,
Тут дзвенить обітницею колос,
Під косою схиляючись ниць.
Можна смерть лише смертю здолати,
Тільки в цім таємниця буття.
І зерно мусить вмерти, щоб
В життєдавчому житі — Життя.
Сонця співом дзвенять гострі коси,
Сонця спів в стиглим золоті нив,
І шумлять під косою покоси,
І в’язальниць доноситься спів.
Маланюк Євген
Маланюк Євген. 20 января 1897, Новоархангельск — 16 февраля 1968, Нью-Йорк. Украинский писатель и поэт, культуролог-энциклопедист, публицист, ли
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Прозріння
Всі вироки, здається, Рвучким і ярим віршем… А Ще догнива, як здохлий бронтозавр, І труп — горою — мертво бовваніє
Строфи
1 Ти виростала, квітла й І втілилась — в медвяний Та яблука
Зловісне
Знов захід буряний Недобрий Знов пророкує кров’ю літер, Що ми загинем, яко обри,
Від віку й донині
Від віку й донині Еллада й Юдея Два ворога лютих на древній землі Хрестом і залізом та ядом Руйнують-будують і Рими, й Кремлі