·
1 мин
Слушать

Із “Полину”

Тут ті ж невільники злиденні,

Тут та ж сліпа і рабська кров,

А там ім’я посмертне

Вже обертається в

Петро”.

І знову, знову вершник

Над бруками з твоїх кісток,

Пускаючись в галоп побідний,

Заносить мідне копито

Це ж він, незнищений, як завше,

В вітрах історії — стріла,

Москву залізом загнуздавши,

Ще раз Полтавою пала.

Се мрець воскрес і бенкетує,

Наллявся кров’ю і гуля,

Копитом топче і катує,

І стугонить моя земля,

І тяжко стогне раб відвічний.

Даремно клекотить

І віє вітер історичний:

Він знов не чує і не зна.1925

0
0
29
Подарок

Маланюк Євген

Маланюк Євген. 20 января 1897, Новоархангельск — 16 февраля 1968, Нью-Йорк. Украинский писатель и поэт, культуролог-энциклопедист, публицист, ли…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Сегодня читают
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.