Хвильовий Микола

Цок
Цок
по
На підошві стежки дві

Ми проходили повз
Ми — любовниця і я
Сонце грало на сопілку,грало липко на сопілку —ліденцеву
Я за руку її взяв,й наші очі упірнулив легіт

Греби, весляре, на верхів’я
Король-весляре, на верхів’я
В люстерці гроз,в люстерці снів,в люстерці гроз безмежних
Король-весляре, гей, блиснив люстерці гроз безмежних

В серпанках вечори проходять біля вікон,за пічкою квилить сіренький
Сьогодні
Тіні, падають тіні
Свист нагая Тьєра,

Маковіє чайма
* на воді
То на сході проміння гуде,
Щоб покласти в колиску людей

Поспішала кудись на мітинг,вже смеркало і люкси цвіли,і здавалось: в далекім століттінедалеко трамвай плив
Погасала прозора осінь,і бадьоро дзвенів крок
Я чомусь одкидала косий почувала: бунтує кров
Повернула до трамвая круто,раптом...

Гість-веснянка
Гість-веснянка
І полетіло по покрівлі злото
Цвіте глодом

Клавіатурте розум, почуття і волю —клавіатурте
Шукайте метрополію свідомого життя
Собака почуває проміння сонця,а ти — о чоловіче — ти знаєш блискбайдужих зорь
Кінцеві межі кучугурятьі вишкіряються з пітьми,а там нікчемність: атом —

Вечір
Іду я додому, на захід, в посьолок
Болять
І хмари по небу накупчились в сволок,

Напередодні зливсумніву голубогона кучері весния головукладу
Хто не погас на зоряну дорогу,а каравели думв пустелю не веде
Ах, пам’ятаю я— повстання на Вкраїні,заграви, дзвін пожеж— на барикади,— крик,тривожні ночі, степ,такий, як ночі, ...

Ох, нарешті
Прокотилась
Гармати грому вдалечінь,
Нема хмарин важкого тіла,

Ах, як мертво навкруги, як мертво,
Запеклися на залізі уста іржі,
Пеленає революції мовчазні
Моїх думок розпатланий кужіль

Дощовитий день пітьмою
І плазував туди-туди, в кубло,
І в спину встромлено нахабному
Раптове сонячне жало

Весняні квартали
Ріг
Моя сестра
Вечоріє

Я тепер покохав городтак весняно, як дуб цвіте
Вже не ляже на скроню скороцей прекрасний безмежний степ
Не піду на стіжки сінаі забуду озерну косу,де ширяв неможливо синіймоїх дум і мрій лосунь
Я тепер не той, що в юність

Ой зацвіла папороть,зацвілана Купала в темрявуміж дерев
А у лісі реготомлісовикпрокидає шелестиі жахи
Ой як хочеться, хочетьсявзяти скарб —ті червінці-блискавкипід дубком
В позолоту кралеюуквітчатьце життя сучаснеє,що скиглить