Хвильовий Микола

Хвильовий Микола

1,005 карма
Стихи Миколы Хвылевого. 1 декабря 1893 года — 13 мая 1933 года. Украинский поэт, прозаик, публицист. Основоположник настоящей новой украинской прозы. Автор стихов: Поема моєї сестри, В електричний вік, То диму молоко душа на жито точить, Я тепер покохав город, Я із жовтоблакиття перший.
Все работыПоиск

от·
Цок
Цок
по
На підошві стежки дві
Читать дальше

от·
Ми проходили повз
Ми — любовниця і я
Сонце грало на сопілку,грало липко на сопілку —ліденцеву
Я за руку її взяв,й наші очі упірнулив легіт
Читать дальше

от·
Греби, весляре, на верхів’я
Король-весляре, на верхів’я
В люстерці гроз,в люстерці снів,в люстерці гроз безмежних
Король-весляре, гей, блиснив люстерці гроз безмежних
Читать дальше

от·
В серпанках вечори проходять біля вікон,за пічкою квилить сіренький
Сьогодні
Тіні, падають тіні
Свист нагая Тьєра,
Читать дальше

от·
Маковіє чайма
* на воді
То на сході проміння гуде,
Щоб покласти в колиску людей
Читать дальше

от·
Поспішала кудись на мітинг,вже смеркало і люкси цвіли,і здавалось: в далекім століттінедалеко трамвай плив
Погасала прозора осінь,і бадьоро дзвенів крок
Я чомусь одкидала косий почувала: бунтує кров
Повернула до трамвая круто,раптом...
Читать дальше

от·
Гість-веснянка
Гість-веснянка
І полетіло по покрівлі злото
Цвіте глодом
Читать дальше

от·
Клавіатурте розум, почуття і волю —клавіатурте
Шукайте метрополію свідомого життя
Собака почуває проміння сонця,а ти — о чоловіче — ти знаєш блискбайдужих зорь
Кінцеві межі кучугурятьі вишкіряються з пітьми,а там нікчемність: атом —
Читать дальше

от·
Вечір
Іду я додому, на захід, в посьолок
Болять
І хмари по небу накупчились в сволок,
Читать дальше

от·
Напередодні зливсумніву голубогона кучері весния головукладу
Хто не погас на зоряну дорогу,а каравели думв пустелю не веде
Ах, пам’ятаю я— повстання на Вкраїні,заграви, дзвін пожеж— на барикади,— крик,тривожні ночі, степ,такий, як ночі, ...
Читать дальше

от·
Ох, нарешті
Прокотилась
Гармати грому вдалечінь,
Нема хмарин важкого тіла,
Читать дальше

от·
Ах, як мертво навкруги, як мертво,
Запеклися на залізі уста іржі,
Пеленає революції мовчазні
Моїх думок розпатланий кужіль
Читать дальше

от·
Дощовитий день пітьмою
І плазував туди-туди, в кубло,
І в спину встромлено нахабному
Раптове сонячне жало
Читать дальше

от·
Весняні квартали
Ріг
Моя сестра
Вечоріє
Читать дальше

от·
Я тепер покохав городтак весняно, як дуб цвіте
Вже не ляже на скроню скороцей прекрасний безмежний степ
Не піду на стіжки сінаі забуду озерну косу,де ширяв неможливо синіймоїх дум і мрій лосунь
Я тепер не той, що в юність
Читать дальше

от·
Ой зацвіла папороть,зацвілана Купала в темрявуміж дерев
А у лісі реготомлісовикпрокидає шелестиі жахи
Ой як хочеться, хочетьсявзяти скарб —ті червінці-блискавкипід дубком
В позолоту кралеюуквітчатьце життя сучаснеє,що скиглить
Читать дальше
Показать больше