
Хвильовий Микола
Швець працює
Цок
Цок
по
На підошві стежки дві
Ми
Ми проходили повз
Ми — любовниця і я
Сонце грало на сопілку,грало липко на сопілку —ліденцеву
Я за руку її взяв,й наші очі упірнулив легіт
На верхів’я
Греби, весляре, на верхів’я
Король-весляре, на верхів’я
В люстерці гроз,в люстерці снів,в люстерці гроз безмежних
Король-весляре, гей, блиснив люстерці гроз безмежних
Тіні
В серпанках вечори проходять біля вікон,за пічкою квилить сіренький
Сьогодні
Тіні, падають тіні
Свист нагая Тьєра,
Після громовиці
Ох, нарешті
Прокотилась
Гармати грому вдалечінь,
Нема хмарин важкого тіла,
Трамвайний лист
Поспішала кудись на мітинг,вже смеркало і люкси цвіли,і здавалось: в далекім століттінедалеко трамвай плив
Погасала прозора осінь,і бадьоро дзвенів крок
Я чомусь одкидала косий почувала: бунтує кров
Повернула до трамвая круто,раптом...
Весняне оповідання
Гість-веснянка
Гість-веснянка
І полетіло по покрівлі злото
Цвіте глодом
Іду я додому
Вечір
Іду я додому, на захід, в посьолок
Болять
І хмари по небу накупчились в сволок,
Зелена туга
Напередодні зливсумніву голубогона кучері весния головукладу
Хто не погас на зоряну дорогу,а каравели думв пустелю не веде
Ах, пам’ятаю я— повстання на Вкраїні,заграви, дзвін пожеж— на барикади,— крик,тривожні ночі, степ,такий, як ночі, ...
В дощовитий день
Дощовитий день пітьмою
І плазував туди-туди, в кубло,
І в спину встромлено нахабному
Раптове сонячне жало
Поема моєї сестри
Весняні квартали
Ріг
Моя сестра
Вечоріє
«Я тепер покохав город»
Я тепер покохав городтак весняно, як дуб цвіте
Вже не ляже на скроню скороцей прекрасний безмежний степ
Не піду на стіжки сінаі забуду озерну косу,де ширяв неможливо синіймоїх дум і мрій лосунь
Я тепер не той, що в юність