Хвильовий Микола

Цок
Цок
по
На підошві стежки дві

Дощовитий день пітьмою
І плазував туди-туди, в кубло,
І в спину встромлено нахабному
Раптове сонячне жало

Весняні квартали
Ріг
Моя сестра
Вечоріє

Поспішала кудись на мітинг,вже смеркало і люкси цвіли,і здавалось: в далекім століттінедалеко трамвай плив
Погасала прозора осінь,і бадьоро дзвенів крок
Я чомусь одкидала косий почувала: бунтує кров
Повернула до трамвая круто,раптом...

Ми проходили повз
Ми — любовниця і я
Сонце грало на сопілку,грало липко на сопілку —ліденцеву
Я за руку її взяв,й наші очі упірнулив легіт

Напередодні зливсумніву голубогона кучері весния головукладу
Хто не погас на зоряну дорогу,а каравели думв пустелю не веде
Ах, пам’ятаю я— повстання на Вкраїні,заграви, дзвін пожеж— на барикади,— крик,тривожні ночі, степ,такий, як ночі, ...

Я тепер покохав городтак весняно, як дуб цвіте
Вже не ляже на скроню скороцей прекрасний безмежний степ
Не піду на стіжки сінаі забуду озерну косу,де ширяв неможливо синіймоїх дум і мрій лосунь
Я тепер не той, що в юність

Ох, нарешті
Прокотилась
Гармати грому вдалечінь,
Нема хмарин важкого тіла,

Греби, весляре, на верхів’я
Король-весляре, на верхів’я
В люстерці гроз,в люстерці снів,в люстерці гроз безмежних
Король-весляре, гей, блиснив люстерці гроз безмежних

Гість-веснянка
Гість-веснянка
І полетіло по покрівлі злото
Цвіте глодом

В серпанках вечори проходять біля вікон,за пічкою квилить сіренький
Сьогодні
Тіні, падають тіні
Свист нагая Тьєра,

Вечір
Іду я додому, на захід, в посьолок
Болять
І хмари по небу накупчились в сволок,

Клавіатурте розум, почуття і волю —клавіатурте
Шукайте метрополію свідомого життя
Собака почуває проміння сонця,а ти — о чоловіче — ти знаєш блискбайдужих зорь
Кінцеві межі кучугурятьі вишкіряються з пітьми,а там нікчемність: атом —

Ах, як мертво навкруги, як мертво,
Запеклися на залізі уста іржі,
Пеленає революції мовчазні
Моїх думок розпатланий кужіль

Ой зацвіла папороть,зацвілана Купала в темрявуміж дерев
А у лісі реготомлісовикпрокидає шелестиі жахи
Ой як хочеться, хочетьсявзяти скарб —ті червінці-блискавкипід дубком
В позолоту кралеюуквітчатьце життя сучаснеє,що скиглить

Маковіє чайма
* на воді
То на сході проміння гуде,
Щоб покласти в колиску людей