Хвильовий Микола

Дощовитий день пітьмою
І плазував туди-туди, в кубло,
І в спину встромлено нахабному
Раптове сонячне жало

Цок
Цок
по
На підошві стежки дві

Весняні квартали
Ріг
Моя сестра
Вечоріє

Поспішала кудись на мітинг,вже смеркало і люкси цвіли,і здавалось: в далекім століттінедалеко трамвай плив
Погасала прозора осінь,і бадьоро дзвенів крок
Я чомусь одкидала косий почувала: бунтує кров
Повернула до трамвая круто,раптом...

Ми проходили повз
Ми — любовниця і я
Сонце грало на сопілку,грало липко на сопілку —ліденцеву
Я за руку її взяв,й наші очі упірнулив легіт

Напередодні зливсумніву голубогона кучері весния головукладу
Хто не погас на зоряну дорогу,а каравели думв пустелю не веде
Ах, пам’ятаю я— повстання на Вкраїні,заграви, дзвін пожеж— на барикади,— крик,тривожні ночі, степ,такий, як ночі, ...

Я тепер покохав городтак весняно, як дуб цвіте
Вже не ляже на скроню скороцей прекрасний безмежний степ
Не піду на стіжки сінаі забуду озерну косу,де ширяв неможливо синіймоїх дум і мрій лосунь
Я тепер не той, що в юність