Напередодні зливсумніву голубогона кучері весния головукладу.
Хто не погас на зоряну дорогу,а каравели думв пустелю не веде?
Ах, пам’ятаю я— повстання на Вкраїні,заграви, дзвін пожеж— на барикади,— крик,тривожні ночі, степ,такий, як ночі, синій,і армії на Крим.
Та все це промайнуло,і покликне сурмить.
І чую я, як десь скиглить минуле:— Амінь!
І чую я… а серце стогне в тузі,ах, що цей, що цей сум?
Це спогадів
Я бачив, як лосуньпідстрелений у лузівесною
Я знаю його біль!
Напередодні зливсумніву голубогоя б з місяцем пішовв заулки сірих хмар,де на мільйони гінзаблакитнів горохомі снить Волосожар.
Але та путь
І завжди я в журбіпохмурий на путях,а навкруги мене —кублиться-б’ється мрякаі шмаття від життя.
Але та путь
І темна-темна ніч,і спогад, як лелекав забутому маєтковісамотній заблукавсь.
IIСекунди, дні і роки,а з ними і вікиу вічі вічності глибокізадивились.
Скоро прийде квітень.
Зелений кіньв імлі рожевій забасує,і золоті коштовні вилаположе сонце на стіжки.
Що ж я?
Я тихий, як озерна заводь.
І на журби моєї танкискоро буря не підведе
Із персі свій огонь— о люба, о коханко!у мозоккинь!
На Сумськійзапаштетивсягул.
На Московськійрегіт.
А край містастогін,і я, колишній регент,стою без дороги.
І знаю я тепер,— о Валер’яне, о Михайле! —чого зажурні винапередодні квітня —дороги зацвілиі в туманах зів’яли,як стоси листя восенидосвітні.
І не присняться меніоті пахучі ночі,криваві і святі,орлині, як орли.
А може… може, так —розірвана на клоччямайбутнього мета?
І бачу я —конають і вагранкина степових полотнах
Із персі свій огонь— о люба, о коханко! —у мозоккинь!
IVМоя люба любовнице!
Підійми моєї творчості дух,положи у мої груди сонцезаголи свої перса на мить!
Слухай —шумує!
Слухай —гримить!
Повінь прорвала греблюбіля млина.
Цілуй скаженіше!
На
На
За шелюгоюв заснулий вечірпливе весна.
За нею вітер,за нею гуси —увесь вирій.
Коханко люба!
У тьмяній тузіумру!
Моя люба любовнице!
Підійми моєї творчості дух,положи у мої груди сонце,заголи свої перса на мить!
VКонтрреволюція!
Контрреволюція!
Контрреволюція!. . . . . . . . . . . . . .
Товаришу!
Товаришу крицевий!
Це ж я крізь мур важкийвселюдської скорботив ставах прийдешньогоочима поринув.
Не кожний соколить,не кожний в нетрях броде,а я у нетрі йдуза золотом життя.
Куди звернувся я?
Дощі!
Дощіі мряка!
Куди дивлюся я?— Запорошило.— Ніч!
Крізь хуртовинирев,далекий дзвін на сполох,дзвонар рятує десь,а дзвони замело.
Куди звернувся я?
Дощі!
Дощі!
І мряка!
І хмарний (цей) заспівсамотньо закує:в
Шляхах мистецтва» він(о любий мій Коряче!)— як в серце моє «неп».. . . . . . . . . . . .
Контрреволюція!
Контрреволюція!
Контрреволюція!. . . . . . . . . . . .
Ах,
Володимире —мій друже слобожанський —і ти, непевних дум
Володька в галіфе»!
В жовтневих снах я бувпід шепіт моєї казки(— новій Вкраїні ти —червіньковий Орфей!).
І снилось мені так:парує з луків кров’ю,а луки — не степи,не пчілка на устах,і чуємо (не ми!):шумує хмелем гоміні кличе до повстань.
Волошки і пішли(так дикі кози) — в місто,а місто —з піхви мечі!
Вже й цербер на шляху.
А далі — в далях дим!.
Гармати!.
Комуністи!.
І над землею —гул!
І ще приснився сонв Дружківці (там заводи):ходив я на Дінецьв перепелиний день.
А потім вечір був —співав мені про межі,а сонце за лісамисизіло на
І от в житах запахло,запахло бур’янами,а може, й чебрецем —не знаю! не скажу!
А потім по кварталахпосунулись
Комахи? — Я не знаю!
А по ярках — огні.
Запахло
Широкий степ — на
Над вітром вечір —
А по ярках — огні.
Шахтарські?
Я не знаю!
Заводи?
Я не
І раптом я прокинувсь:димів квітневий ранок,а на душі — журба.
VIСекунди, дні і роки,а з ними і вікиу вічі вічності глибокізадивились.
І от по вулиці міськійпроходжу знову я.
На бані ратушісковзається промінняі нюхає кремезний брук,гаражні пахощі моторів.
Затротуарилось
На Благовіщенський базарпоспішно кошики прямують,на розі
Селправду» й
Вісті» продають.
І скринька з цигаркамизаплуталась між ніг.
А ввечері на
Тоску»,щоб знову було
А може, й на Московську, 20,кубло поетів.
А уночі
Коли іду додому…чи ліхтарів
Та тільки, мабуть, людиз голодної
А може, і під’їздив розпуці завивають…і холодніє час.. . . . . . . . . . .
І сняться менівокзали, ешелони,загони і шляхи —червінькові шляхи.
Кіннота в бур’янах,і чебрецеві гони,і оксамити травзадумливих могил.
