Сині тіні бредуть із Дунаю
Недалеко від
Я одержав твого листа
Спалахнули усі
І немає уже моста
Недалеко від
Я одержав твого листа
Спалахнули усі
І немає уже моста
Я про тихі тіні
І про боязну в серці
На цих струнах я
Доки їх не
В серпанках вечори проходять біля вікон,за пічкою квилить сіренький
Сьогодні
Тіні, падають тіні
Свист нагая Тьєра,
Край тіні власної ти, матінко, сидиш,покрай життя, покрай своєї долі,і зеленіє в затінку спориш,і високо тобі, як на престолі
І все ти бачиш, все до білоти,до мого смутку, до рубця на тілі —все бачиш ти, все чуєш серцем ти,проламуючи простір<...
Зелені тіні по душі майнули
М’якого моху свіжо-чистий тон,
Безжурності глибокої затон,
Одбите у прийдешньому минуле
Тіні лягли насторожені,
Тіні вечірні
Сині вогні — заворожені,
Далі — безмірні