1 min read
Слушать(AI)Ми
Ми проходили повз
Ми — любовниця і я.
Сонце грало на сопілку,грало липко на сопілку —ліденцеву.
Я за руку її взяв,й наші очі упірнулив легіт.
Ах, як легіт засміявсьі бузково, і тендітно,коли дзвінко біля серцяна пляшках хтось вибивав.
І звернули ми на стежку…чи то в сонце увійшли?— Розкажи мені, соколе,про світанок?…над криницею світанок,а навколюшках
Метушилася заграва;в спогад бив прозорий шлак,леопардило м’язами —я як криця був міцний,а вона тополю знала,що, струнка, весніла
Ми проходили повз шахти
Ми — любовниця і я.
Хвильовий Микола
Стихи Миколы Хвылевого. 1 декабря 1893 года — 13 мая 1933 года. Украинский поэт, прозаик, публицист. Основоположник настоящей новой украинской п
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Уривки
В темно-синю Ми по драбині на спис Наша струмоч’я З нами на зоряний віз
«Увечері проходжу по майданах»
Увечері проходжу по майданахі гамір залишаю позаді І слухаю (за містом, на горі),як шелестить траваі коні хвиль басуютьна за водях рікимовчазної І от —тривога, коні, зойкчаїний,і бунтом пахне баговиння
В електричний вік
Красномовного мудреця Боянав хуртовинупромайнулатінь І обіжно на подій екраніфаркнув люкс І читали: Степи Залізняка і Гонти,а на зорі —гайдамацький рев
Голод
Обгризли дерева за повіткою коні, Гаряче дмуха вітер в степ, Кублиться по шляхах і по оселях стогін Жах росте