світ - Popular Poems and stories from category

Я не обираю сварку
Я видаляю з серця
Назавжди чорні очі
Мені воно не треба

Смішний сей світ
Смішніший ще поет,
Що все в нім хоче серіозно брати,
Що в тій погоні до незвісних

І скаже світ:— Ти крихта у мені
Ти світлий біль в тяжкому урагані
Твоя любов — на грані маячніі віра — у наївності на грані
Що можеш ти, розгублене дитя,зробити для вселюдського прогресу

Наш Світ не виносить червоний
Він любить дивитися, як діти малюють хмаринку
Він до смерті ненавидить солоний
Тому, що це смак сльози після поєдинку
Він хоче віддати всім всього себе

Маркіянові
В с т у
Чому два словники — небесний і земний —пронизують мене, як дві тугі струни,в мені бринять напружено й безладно
Але земний словник потовщується владноі голосом лунає називним

Світ крізь сльозу — то зовсім інший світ:
Адже ж сльоза — не скельце і не лупа
Давно забута
Від тебе раптом зажадає звіт

Ми в світ прийшли для щастя і любові,
Усі ми – діти неповторної природи.
Ми з вами – рідні, ми – брати по крові,
Якої б нації не були чи народу.
Людино! Ти – Божественне створіння,

Вір не вір, а не кажи:
Брешеш»
IНародився я на світ,
Як їдного

С
Світ розчинивсь — пропасниця б’є тіло,так наче цвях висмикують з п’яти,і розповите поле почорнілеповільнить крок: не квапсь — куди іти
Та як же світ без мене заплощинний
Без мене люди, дерева сумні

І світ воскрес
І, працівник великий,
Устав орач і плуг важкий підняв
Де був колись пустир

Великий світ — мій захист і зарука,—
що ледве й чуть, як серце моє стука,
проте мої невидимі зв'язки
з прочахлим полем, течивом ріки,з понурим круком на сучку вербовім,