Ліна Костенко

Ліна Костенко

1,000 карма
Ли́на Васи́льевна Косте́нко (укр. Лі́на Васи́лівна Косте́нко; род. 1930) — советская и украинская писательница-шестидесятница, поэтесса. Автор стихов: Притча про ріку, А затишок співає мов сирена, Я кину все Я вірю в кілометри, Пливли ми ввечері лиманом и др.
Все работыПоиск

У присмеркові доброї дібровості

от·
У присмеркові доброї дібровостіпшеничний присмак скошеного дня
На крутосхилах срібної дніпровостісідлає вічність чорного коня
Киреї хмар на плечах має вічність
Вони пливуть кудись на Чигирин
Читать дальше

Дія 3

от·
Сад по коліна в білому тумані
Кують світанок молоточки птиць
З’являються невиспані ченці, у чорних рясах — як рухомі тіні
Один — із фоліантом під пахвою
Читать дальше

Пливли ми ввечері лиманом

от·
Пливли ми ввечері лиманом
Моторчик чахкав спроквола
Десь там за морем, за
Уже Туреччина була
Читать дальше

Хай буде легко Дотиком пера

от·
Хай буде легко
Дотиком пера
Хай буде вічно
Спомином пресвітлим
Читать дальше

Осінній день осінній день осінній!

от·
Осінній день, осінній день, осінній
О синій день, о синій день, о синій
Осанна осені, о сум
Осанна
Читать дальше

Доля

от·
Наснився мені чудернацький базар:під небом у чистому полі,для різних людей,для щедрих і скнар,продавалися різні Долі
Одні були царівен не гірш,а другі – як бідні Міньйони
Хто купляв собі Долю за гріш
А хто – і за мільони
Читать дальше

Коректна ода ворогам

от·
Мої кохані, милі вороги
Я мушу вам освідчитись в симпатії
Якби було вас менше навкруги,—людина може вдаритись в апатію
Мені смакує ваш ажіотаж
Читать дальше

А затишок співає мов сирена

от·
А затишок співає, мов сирена
Не треба воску, я не Одіссей
Вже леви ждуть, і жде моя арена
Життя, мабуть,— це завжди Колізей
Читать дальше

Чомусь пам’ятаю що річка звалася Леглич

от·
Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич
Було в ній каміння — як сто бегемотячих спин
А той цибатий, на клуні, звався лелечич
А те запахуще — любидра, канупер і кмин
Читать дальше

Чатує вітер на останнє листя

от·
Чатує вітер на останнє листястарого дуба, що своїм коріннямтримає схили
А знизу,по глинищах,по збляклих травахвповзає дим циганського багаттяі чутно — перегукуються людиза сірою гіркою пеленою
Строката хустка — жовте і багряне —з плечей ...
Читать дальше

Пелюстки старовинного романсу

от·
Той клавесин і плакав, і плекавчужу печаль
Свічки горіли кволо
Старий співак співав, як пелікан,проціджуючи музику крізь воло
Він був старий і плакав не про нас
Читать дальше

І скаже світ

от·
І скаже світ:— Ти крихта у мені
Ти світлий біль в тяжкому урагані
Твоя любов — на грані маячніі віра — у наївності на грані
Що можеш ти, розгублене дитя,зробити для вселюдського прогресу
Читать дальше

Притча про ріку

от·
Давно колись була ріка Діала
І цар персидський на імення Кір
І лотоси біліли, мов піали
І берег грав вогнями, як факір
Читать дальше

Я кину все Я вірю в кілометри

от·
Я кину все
Я вірю в кілометри —обвітрені, задихані і злі
Багато їх у матінки Деметри,
Котра була богінею землі
Читать дальше

Розділ IX Весна і смерть і світле воскресіння

от·
Розділ IXВесна прийшла так якось несподівано
Зима стояла міцно до пори
Вітри війнули з півдня
І тоді вонанемов у Ворсклу з’їхала з гори
Читать дальше

Розділ V Страта

от·
Розділ VСвітає,
Господи,
Земля у росах, як в парчі
Маріє,
Читать дальше
Показать больше