І світ воскрес!
І, працівник великий,
Устав орач і плуг важкий підняв.
Де був колись пустир
Він борозну найпершу проорав.
І цілини великі скиби
Лягли в степу.
Насіння
Впаде на їх,— на ниві
Хліб дорогий, налившися, зросте.
Нехай росте, пиша на нашім полі!
Колись і ти, сівачу правди й волі,
На рідний степ повинен ще прийти.
Чи прийдеш ти?
Лежить земля без діла,
Країна вся неначе заніміла
Чому ж не йдеш?
Чому загаявсь ти?1888
