І скаже світ:— Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов — на грані маячніі віра — у наївності на грані.
Що можеш ти, розгублене дитя,зробити для вселюдського прогресу?— Я можу тільки кинути життяісторії кривавій під колеса.
Хоч знаю: все це їй не первина.
Але колись нап’ється ж до переситу!
Захоче випити не крові, а виназа щастя людства, за здоров’я всесвіту!
