Таке життя – сльозою вмите, і без просвіту. Тліє серце… Душа болить, журбою вкрита, за що мені, мій Боже, все це? Чому терплю багато років, не розірву злощасне коло, хіба ще мало цих уроків, щоб обернутися навколо. Відчути світ інакше – втішним, н...
Дівчина дивилася на муху.
Рій мух оточив її навпроти.
Чорні та вона смаглява.
Одна вкусила, інша зачепила ранку на руці.
Боже, забери мене до себе
Якщо я потрібна тобі ще тут,
на Землі
дай мені сили піднятися,
У моєму місті сталася біда.
Жахливий град потрощив дерева та деревця.
28 червня. Зв'язок з Полтавою.
Гудки поза зоною досяжності.
Вирушив у Життя,зібравши в клунок свої Слова і мрії,проходив Мости між країнами і континентами,ріс на чужій землі, як Самотнє дерево,відчував до болю загальнолюдську Тугу за мітом,простягав руку слабшому, як Брат братові,на захист свого приватного...
Життя моє було пустою площиною -- Я мав лупать скалу під сонцем, що сія,
Під краплями дощу і лютою зимою --
Так жили тисячі таких самих як я.
Запізно зрозумів, що слави нам не буде,
Лиш буде рай тому, хто наш сей труд відняв,
Не розумію як у це життя забрів?І що я тут знайшов (чи, може, загубив)?
Життя мене довбе — про спокій тільки мрію,
І у собі себе ніяк не зрозумію.
Життя одне про це не забувай,
Минуле не повернеться вже завтра.
Про кожну мить в житті своїм подбай,
Щоб в серці доброти палала ватра.
Ти людям у біді допомагай,
В книзі життя переплутав ти,
Боже, сторінку:замість четвертої п’яту поклав наперед
Серце діткливим стало настільки,що його ранить й метелика лет
Подмухи вітру його хилитають,списи дощів прошивають єство
Підросла у мами доня,
Гарна, жвава — хоч куди
Мати рада
— Де ти, дівко
Набік життя, журбо дрібна
Набік, марні тривоги
Крізь темний бір до ясних
Прорубую дороги
Заспіваю твоє ім’я,
Твоє тихе ім’я вишневе,
Де між хмарами
Свою ніжну дорогу небо