Дівчина дивилася на муху.
Рій мух оточив її навпроти.
Чорні та вона смаглява.
Одна вкусила, інша зачепила ранку на руці.
Та дівчина відмахувала першу, другу та двадцяту
за ліком муху.
Хотіла плакати бо свербіло серце від болю.
За свою мову.
Німу.
Якби можна було б говорити на мові мух, може б
ті зрозуміли.
Поспівчували. Не картали рану на руці.
Хтось її струшує.
Вітерець.
Подихом до очей прилягає.
Наповнюючи киснем її червону кров.
Як сік вишні. Кисло-солодкий.
Як смак малини. Животворний.
Кров лікує рану дівчини.
Зникає бажання бити муху.
Вона ж не муха.
То мухи як мухи.
Кусючі. Злючі. Із плямами білого кольору.
Дивно що люди залишають чорні плями.
Одягаючись в багно.
Дивно що мухи не такі вже скиглії.
Вони навчили дівчину не триматися за свій біль.
Образивши муху, вона б перетворила себе сама у
рівну поруч із мухами.
Кінець.
