Павло Глазовий

Боря в батечка живе,
Боря батьків хліб жує
Все шука роботу чисту,
Хоч не має знань і хисту

Докоряє дід старенький внукові малому:— Я, як був таким маленьким, не брехав нікому
Засвітилися лукаво очі у хлоп’яти:— А як стали вже великим, почали брехати

Серед ночі по провулку шкандибав Пилип
Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип
Ледь не плаче: — Ой братишка, може, скажеш ти,
Де міліція районна

Ой ховають болільника, а це вам не жарт:
Десь на матчі на футбольнім оглушив інфаркт
Сонце сяє, квітнуть квіти — золота пора
Матч по радіо транслюють, йде футбольна гра

Принесла з базару бабка бублика онучку
— Я гостинчика купила, — тиче йому в ручку
Дід схопився: — Де купила
Десь не в магазині

— Запам’ятайте, — каже вчитель, — що архаїзми — це слова,
Які до того застаріли, що їх ніхто вже не вжива
Які ти знаєш архаїзми
— спитав він Бублика Петра

Цілий рік студент провчився майже без
Та й приїхав відпочити до батьків улітку
Вклала мати сина спати з дальної дороги
— Що він тільки, — каже батько, — узува на ноги

Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей
— Яких знаєш писателів
Пита сина Ялисей

Сяяв, росами умитий, на деревах кожен лист
У неділю на могилу йшов співати бандурист
А назустріч бандуристу панський вискочив лакей
— Чим, — питає, — ти сьогодні розважатимеш людей

Ішла кума зніматися, говорив їй кум:— Як почнуть тебе знімати, ти шепчи: ізюм,
І роби отак губами, наче п’єш компот
Вийде в тебе на портреті невеличкий рот
А тепер кума ховає фото від людей:

Занедужав наш Омелько, кілька літ хворів
Побував у кабінетах різних лікарів
Пив навари і мікстури, порошки ковтав,
Доки висох, як тараня, аж зеленим став

Тракториста молодого Грицька
Повідомили: близняток жінка народила
Він біжить до родбудинку, дума: два синочки
А насправді їх ще більше: синок і дві дочку