Крапки у книзі життя
В книзі життя переплутав ти,
Боже, сторінку:замість четвертої п’яту поклав наперед.
Серце діткливим стало настільки,що його ранить й метелика лет.
Подмухи вітру його хилитають,списи дощів прошивають єство.
Іншої форми для нас ти не маєш —шкіру наповнюєш тлінним литвом.
Чином безсмертним стала розруха,треться на порох розщеплений час.
Як мені жити одним лише духом?
Хліба окрайчик сушу про запас.
Бо вже ламався навпіл я від голоду,
Боже!
Їв лободу, випасав на подвір’ї спориш.
Й досі здається, що шлунок порожній:ніби скупар, над кришками тремтиш.
Не жироїд, не ласун, не зажера, не здирця —завше неситий і спраглий завжди.
Стала смертельною рідна вільшанська водиця,згуба захитує в полі колос твердий.
З рідного ґрунту смокче смертинки коріння,згубних розщеплень частки дрібні.
Кров перебарвлює чорне промінняі розщепляє свідомість на скалки мені.
В білому тілі біль сидить глибоко чорний,чортова цвіль, чорносіль,
Всіх перемелюють атомні жорна,вітер просвічує наші тіла
Боже, яке ж моє тіло навстіжне, відкрите,безліч у ньому провалів і безліч дверей.
Чорне проміння гостре, як бритва,тне до кісток і за серце кинжально бере.
Нащо просвічувать денно і нощно нас на рентгені,зриш ти в глибини, і бачиш вже наскрізь мене,і виявляєш у складках думок сокровенне;погляд важенний вповільнює кров з кожним днем.
Пам’ять розщеплена, наче в могильнику кістя:все розпадається в ній на тупі черепки.
Серце торкнулося чорного променя
Книгу відкрив — і порошаться в очі крапки…***
Павло Мовчан
Other author posts
Балада про пташку
Замисленим запахом льон засинів,і вибухли соняхи — у далині,і певність на Вічність вода засвітилау нуртах глибоких, блакиті горнилах Сиди, пий меди молоді з соломинки —дароване літо усім для зажинку Нехай спочиває душа під вербою,що з ду...
“Сосна мов шлях припала пилом”
Сосна, мов шлях, припала пилом,траву торішню тінь палила,і довкруг дерева ходиластара шкапина односила На дереві, на кінській шерстівідбилася безбарвність дня,через подвір’я бляклі перснікотились глухо В таку годину хліб черствіє,у запіч...
Жертовник
Жертовний камінь на узвишші,хоч прохолов, та смертно дише…скрізь хилитається полині гіркоту свою колишеу жилах скручених стеблин Сюди весною, мов на свято,приводили коня на страту,а згодом — і людей на згинзганяли гуртом, як тварин І поб...
Спростування
Немов відкривсь очам назустріч лет метеликапротяжна радість затяглась рубцемплівка повітряна відшарувалась гетьі засвербіла роговиця: летючий хрестзір розпанахуєта болем вже не відлунює душаа запах крові серця не ятритьнамотується тіло не твоє на ...