Життя моє було пустою площиною --
Я мав лупать скалу під сонцем, що сія,
Під краплями дощу і лютою зимою --
Так жили тисячі таких самих як я.
Запізно зрозумів, що слави нам не буде,
Лиш буде рай тому, хто наш сей труд відняв,
І всі ми згинем тут, і посміються люди,
Що дурнями тягли, а мудрий поганяв.
(По мотивам "Каменярі", І. Я. Франко)
