СИМВОЛ ВІРИ

Таке життя – сльозою вмите, і без просвіту. Тліє серце… Душа болить, журбою вкрита, за що мені, мій Боже, все це? Чому терплю багато років, не розірву злощасне коло, хіба ще мало цих уроків, щоб обернутися навколо. Відчути світ інакше – втішним, нам даний Богом всім, як є ми - і праведним, святим і грішним, за що ми й душу віддаємо на Суд Йому. Та то тоді вже... А зараз як? Не має міри, дізнатись щоби, та скільки ще?! ...корюсь, спаса хай Символ Віри!