біля - Popular Poems and stories from category

Було біля моря весело,
Цокотіли камінці
Так легко гнулись
У міцній руці

Блакитну плівку вітер густо морщить,і пасмугами пишеться теплона всій рухливій і незмінній площі,де не зчитать того, що
Бо ж від минувшини ні сліду, ні
Хоча душа читає, а не зір,плавбу далеку в пелюстинах макучерез безчасся та безмежжя п...

Тисячолітні велетні–дуби,
В живу броню закована могутність
Скажіть мені, ви вільні, чи раби
У чому ваша сила, ваша сутність

1
По дорозі до Петропавловської
Цей янгол двокрилийна палі фортецікружляє за вітром,ніяк не зірветься,а шпиль, що завершував царське стремління,поглиблює янгольську муку й боління
О місто, в намисті містків і бруківки,золочене скріз...

Незримо, але чітко мінився хмари профіль
В проміжках між дощами спалахували кохвиі, висвітливши сутінь, заціпеніли в страсі,бо, як і ти, уздріли провали чорні в часі
З тих непомітних щілин тягло липкою цвіллюі листя вибивалось несправжнє...

Біля річки широкої розцвіла калина,
Зустрічала свою долю молода дівчина,
А калина веселенько віти нахилила,
Там дівчина чороока косу розпустила.
Світить місяць над річкою, світить, ясно сяє,

1
Біля монастирської
Ще день вербі коронуватисьта вщертно вітром наливатись,і величатись житлом птичим,і крону щебетом музичить
А потім все, заламуйсь, гілко,—дудить пронизливо сопілка

Сидимо біля погаслого вогнища,перетрушуємо в долонях попіл,розтираємо витухлі геть вуглини:а що як зажевріє раптом жар
Тут темно і темно там і ще далі темно,але жар ніби жевріє
Ось він
задумано каже друг,очі його туманіють страхом

Мелькочуть вагони, порожні, мов ночі,між ними проміжок все вужчим стає,укотре намарне розгледіти хочучиє на обоччі обличчя… чиє
Миттєвий проміжок стира чорна пляма,на усміх ясний натікає мазут,збігається в крапку тісна чорна рама, —то в пустк...

На косогорі, біля школи,стоїть у нас і до сьогодніпощерблений віками,та міцнийтурецький стовп
Зізнаюся: втікав яз уроку стародавньої історії
Було нелегко осідлативисоке диво чужоземне
Та врешті ось вона –ополячена, отуречена,орусаче...

В якого дерева мені питати тіні
Із джерела якого воду пить
Я в затінях поплямував сумління,а серце, як розпечене,
Ні попуску, ні пільги, ані міри

В коксовій пічці
В лютій, палкій
Спеки шаленої
Друзі