Колька

Що день божий, то й

Жінка в мужика.

Мужик ходить, бабів зводить,

Попа і

Баби шепчуть, дяк ворожить,

Воду піп

А у жінки — колька й колька,

Й голова болить.

Та коли б то справді колька,

То й хоть би не

А то, лихо його мамі,

Внадився москаль.

Молодиця москалеві

Як води дає,

І щоб збути мужа з хати,

Слабу удає.

Мужик піде та й

Баби до руки,

А москаль латає

На всі заставки.

Але була в них дитина,

Хлопець років п’ять.

От той хлопець і

З ким мамуня сплять.

Тільки батько показався,

Хлопець і

Вже здорова наша мати!

Батькові кричить.

Тільки-тільки не поспіли!..

Не виділи — жаль!

Оттакую з мами

Витягнув москаль!”