Пущі

Відвів воли попів наймит,

Оком не

Лежить, бідний коло

Все за них

А піп лежить з

Та собі жартує.

То за цицьку помацає,

То і

Далі бере сорочину,

Вгору

Кладе руку нижче пупа,

Вовну

Розгортає густу

Ото, — каже, — гущі!..

Ото ліса несходимі!..

Та темнії

Ой, панотче, — крикнув наймит,

Милосердя майте!..

Чи нема там волів наших

В пущах пошукайте!..”