І потягло дощем зі снігом впереміш;плющить лискучий шлях, мов вивернув лемішшироку борозну — через усе село,і в неї каламуті
Пробовтавсь віз, сівалка пропливла —бруківку стерту затягла смола.
І, стріпуючи з крил травневий мокрий сніг,крук поривався в лет, але злетіть не
Він глянув з докором виразно у мій бік —ну що, мовляв, занапастили вік,вергаєте у небо корабліі утворили пекло на
Сніг в наших гніздах заплідки
Що в небі сієте, та й на землі вам
І я зірвавсь на крик:— Геть, проклята напасть!
Та замість нього в небо газета піднялась —важка вона, набрякла, летіла кособоко,і скрапували з неї всі заклики розмоклі,першотравневий в небо підносився парад,і затягав весь простір брудневий снігопад…***
