1 min read
Слушать(AI)Вишивки
І скопала грядочкузавбільшки із латочку.
Посадила квіточку —червоненьку цяточку.
Рости, рости, квіточко,під вікном все літечко.
Квітонька не виросла —до коріння вигасла.
Так і моя
Як в соломі голочка.
Квітко моя, рутонько,замість тебе скрутонькав три листочки виросла,у три біди склалася.
А що перша бідонька,що минули літонька,а що друга бідонька —одна я —
А що третя бідонька —бідная голівонька.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вікн
Сплакнула шибка — на негоду, відлуння схилитнуло воду,бо хтось зітхнув на всю господу, що й озирнутись не посмів. Синів не хліб — окраєць льоду,замість вина — пив з кухля воду,ще й непомітно оп’янів.
Земля і сніг
О білість Тебе забагато Це надмір для зору — і все не ввібрать І чим відшкодуються змушені втрати —живучим струмком а чи летом пера
Рівні погуки зозулі
Голос зозулі, мов двері на вітрі,в темному лісі протяжно Хто на порозі стоїть тогосвітнімі прочиняє: хить та хить-хить Зайде і вийде Вийде і стане,тишу протяжну за ручку
Сталість
Все в дереві збулось — і формою, і змістом,тому й смирення в ньому, тому і падолист А тут що не ковток — повітря скалка — вістрямзанозиться в горлянку, і ріже губи свист Надміру нам життя на одиницю часу,бо й латочки землі нам вистачило ...