Батькові рубці З циклу «Фотокартки»
З циклу
Як пам’ять відбілитьі кров свою очистить?..
Порошиться блакитьна Дерево безлисте.
І тріщина вузька —то й сніг не западає.
А неба товщ важкасльозу лиш витискає.
Спливає
Що ж осіда на серці?
Чи сажа від ґнота?
Чи сіль в очах на денці?
Не відбілить менізеленої сорочки.
Бо там, де рвались дні,влаталися
Рубець, іржавий дріттримають рване тіло.
Синіє криці ліду тілі споночілім.
Розрубане плече,розкраяні полотна,і світло із очейтече чомусь скорботно.
Життя не відбілить,з смоли не вилить свічки —заткалась чорна нитьу сорок другім в січні.
Не виторочить,
Рубцьовані
Бо ти лицем зчорнів,як серце прошивалиосколки, кулі, шріт —з ливарень Круппа крицяпрошила білий світ,метал блищить в зіницях.
І в голосі — метал:— Убивці, бомботворці,а що б вас хилитавлиш вітровій на шворці.
То мати губ рубецьрозшила для прокляття.
І зору промінецьпрошив усі багаття.***
Павло Мовчан
Other author posts
Впізнавання вогню
Шумить вода на Чиєсь обличчя при багатті,мов маска мідяна, блищить,і лиже пломінь язикатийсуху вільшину — та Я з відстані тихенько грівся,долоні в той бік простягав Вогонь на ноги раптом звівсяі хилитнувся, мов впізнав
Величання води
Ґрунтуймо собі ніч, бо йде вода висока Окличники сурмлять в зелену бугилу,і ручі конюхи вже білять коням боки,і так, без поводів, пускають їх на луг Підрізуйте вогонь, перейнятий у спадки,розшийте житла всі і цямрини замкніть:іде вода до...
Балада про пташку
Замисленим запахом льон засинів,і вибухли соняхи — у далині,і певність на Вічність вода засвітилау нуртах глибоких, блакиті горнилах Сиди, пий меди молоді з соломинки —дароване літо усім для зажинку Нехай спочиває душа під вербою,що з ду...
Хоч привід для надій
Довірливо, розчулено, відкритоцвіте чебрець і розриває зір Листок в губах, затиснутий, мов бритва,застерігає: літові не Мов паузи у погляді — берези —розколюють суцільнолитий ліс,і в товщ зелену промінь гостролезийзастряв осколком, битим...